Back to top

Сначала днесь поутру рано

Сначала днесь поутру рано (2010) by A Cappella Leopolis

Кант або міська пісня (“штучна пісня”, “вірша з музикою”) представляє музичний побут України XVII-XVIII століть. Виник він як аналог жанру книжної пісні у різних європейських культурах, як одна з форм пісенної лірики Нового Часу, зокрема – барокової доби.

Кант займає проміжне місце між професійною музикою і аматорством, між авторською творчістю і фольклором. Різноманітною є і тематика кантів – це пісні духовного змісту (часто називані псальмами), а також – ліричні, танцювальні, жартівливі, пародійні. Псальми і урочисто-панегіричні канти поставали під впливом церковного співу і польських духовних пісень; канти світської тематики за змістом і мелодикою часто споріднені з фольклорними зразками. Це відбилося на текстах кантів, де вживається і українська книжна мова, і тогочасна розмовна мова (обидві рясніють численними полонізмами).

Український кант XVII-XVIII ст. – це найчастіше триголоса куплетна пісня, в якій два верхні голоси співаються в терцію (як у народних піснях), а нижній виконує функцію баса. Виникнувши у “вченому” середовищі, кант дуже швидко поширився в колах школярів і бурсаків, зокрема серед студентів Києво-Могилянської академії. Спів кантів був не лише улюбленою розвагою школярів, а й дієвим засобом заробітку ­– у святкові дні в місті, під час мандрівок – на селах і хуторах.

Вже в XVII столітті кантова традиція міцно увійшла до музичного побуту в середовищі нижчих кліриків, ремісників, купців, в родинах козацької старшини, освічених міщан і селян, про що свідчать записи на сторінках рукописних кантових збірок.

Натомість про виконання кантів залишилося зовсім небагато свідчень. Тому перед сьогоднішніми їх виконавцями, з одного боку, постають певні труднощі, з іншого – відкриваються широкі можливості для творчого пошуку.

Найпростішим, найприроднішим і, звичайно, найпоширенішим способом виконання був акапельний спів. Такі школярські співи описують М. Гоголь, Г. Квітка-Основ’яненко, В. Перетц, С. Смоленський, П. Козицький. Однак, пізніші дослідники української музики (зокрема, Борис Кудрик), вказуючи на інструментальну природу окремих басових партій, не відкидали можливості, що вони виконувалися із супроводом на кшталт basso continuo. Справді, інструменти часом залучались до виконання кантів, про цо свідчать варіації на теми кантів “Кто кріпко на Бога уповая” і “Чи я ж кому виноват” у клавірній збірці Василя Трутовського та ін. Про спів кантів з інструментальним супроводом згадує і Григорій Сковорода.

Як звучали українські канти XVII-XVIII ст. в різноманітних святкових та побутових ситуаціях – серед бурсаків, в маґнатському палаці, в жіночому монастирі, на дворі козацького старшини, в корчмі?..

Однією зі спроб відповіді на це запитання і є ця аудіо-збірка – другий диск ансамблю “A cappella Leopolis” з серії “Музика українського бароко”. Для запису музичного матеріалу використано не лише акапельний спів, а й інструменти, відповідні до ситуації – позитив, клавесин, сопілка, скрипка, віолончель, бандура, ударні. Кантове триголосся в цих випадках стало основою для вокально-інструментального аранжування.

Щоб живіше передати дух епохи, в першому епізоді нашої мандрівки шляхами українського канта ми використали невеличкий сюжет з повісті Миколи Гоголя “Вій”, в якому яскраво змальовано побут бурсаків, їхнє щоденне життя – наука, праця для зарібку, розваги – а супроводжувалось воно звучанням різноманітних кантів!

Не менш яскраво постає сторінка з бурсацького життя в 12-голосому пародійному концерті – анонімі XVIII ст. “Сначала днесь поутру рано”, який природньо доповнює зібраний тут пісенний матеріал.

Роман Стельмащук