Back to top

Реквіяльна літургія та інші твори Миколи Дилецького

Реквіяльна Літургія та інші твори Миколи Дилецького by A Cappella Leopolis

Ім'я композитора Миколи Дилецького (бл. 1630 – бл. 1690) нероздільно пов’язане з досягненнями барокової музики на землях Речі Посполитої у другій половині XVII століття. Його хорові партесні концерти, призначені для церковної служби, вже кілька століть полонять слухачів своєю душевністю, гармонійною красою, витонченістю і ясністю викладу.

Це рідкісне, справді “моцартівське” поєднання внутрішньої стрункості та пропорційності форми його музики зумовило її неймовірну популярність у другій половині XVII-XVIII ст. в церковно-співочому середовищі як Київської митрополії, так і Московського патріархату.

Про це свідчить велика кількість збережених копій його творів, зроблених українськими і російськими музикантами. І сьогодні ми знову і знову відкриваємо невідомі твори цього визначного композитора – завдяки виявленню їх рукописів, що зберігаються в архівах Москви, Санкт-Петербурга і Вільнюса.

До програми диску увійшли три хорові цикли: восьмиголосі “Вечірня” і “Реквіяльна” Літургія, а також – чотириголоса Служба Божа. Перші два цикли вперше за кілька століть постануть перед широкою публікою. Чотириголоса Служба Божа М. Дилецького, що в наші дні вже встигла здобути певну популярність, прозвучить в оновленій версії, відтвореній за повним комплектом поголосників.

“Реквіяльна” Літургія – наймасштабніший цикл серед літургійних композицій М. Дилецького. Найімовірніше, цей цикл написаний композитором на замовлення або на випадок. Таким випадком могла стати смерть у Вільні, столиці Великого князівства Литовського, київського митрополита-уніата Гавриїла Коленди 1674 року, в якого М. Дилецький, ймовірно, перебував на службі як композитор і реґент митрополичої капели. Наступного, 1675 року композитор, втративши роботу у Вільні, вирушив до Москви, де став “царюючим” майстром при дворі царя Федора Олексійовича.

“Вечірня” й чотириголоса Служба Божа були написані композитором вже по приїзді в Росію. Їхня музична тканина виростає з окремих інтонацій, мотивів і цілих фрагментів “Реквіяльної” Літургії, що дозволяє говорити про значну інтонаційну і спорідненість всіх трьох циклів.

Обидві літургії і “Вечірня” об’єднані спільною мінорною сферою. Близькість їх музики підкреслюється і використанням знаменитої “золотої секвенції”, що обігрується в різних версіях.

Її невпинне “кружляння” створює неповторний драматичний ефект, атмосферу ніби поза часом і простором. Варіантність викладу, що забарвлює музику багатоликими гранями, нагнітає напругу, а заворожуючі ритмічні репетиції породжують відчуття нескінченного, грандіозного вселенського танцю.

Ірина Герасимова